Хотинська фортеця — замок з великою історією

24.10.2019

Хотинська фортеця століттями слугувала щитом на шляху ворожих загарбників. Арена найбільших бойових подій та вирішальних військових конфліктів. Найбажаніший шматок землі для могутніх самодержавців та причина розбрату між найщирішими союзниками. Недаремно назва міста «Хотин» походить від слова «хотіти», «бажати». І доля складалася так, що у різні часи фортеця ставала воєнним трофеєм то християн, то мусульман. Кожна із культур залишила свій слід в літописі замку. Мабуть, з Божого благословення на цьому місці досі непорушно видніється в далечині кам’ний лицар з могутніми плечима, за якими трагічна історія багата на всілякі події.

У 2007 році в Україні пройшов конкурс «Сім чудес України», в рамках якого народним голосуванням було обрано найвидатніші культурно-історичні пам’ятники країни. Одним з переможців стала Хотинська фортеця, пам’ятник XIII-XIV століть.

Історична довідка

Ця фортифікаційна споруда розташована в Чернівецькій області на мальовничому березі Дністра. Імовірно, перші зміцнення на цій території з’явилися в X столітті за часів правління Володимира Великого. Протягом XII-XIV ст. ці землі встигли побувати в складі Галицького князівства, Угорського королівства, Молдавського князівства. В кінці XIV століття фортеця прийняла свій сучасний вигляд: були споруджені стіни висотою 40 метрів і шириною 5-6 метрів, п’ять веж, а двір був розділений на дві частини: південна використовувалася гарнізоном, північна комендантом.

Протягом XIV-XVI ст. фортеця була резиденцією молдавських господарів. Після того як Молдовська держава потрапило в залежність від Великої Порти, на території фортеці розмістився загін яничарів. У 1538 році польська війська в ході штурму зруйнували три вежі і захопили Хотинську фортецю, але через деякий час контроль над нею був втрачений. 1615 року Хотинська фортеця в черговий раз була захоплена військами Речі Посполитої, а в 1620 році турецькою армією. У 1650 році в фортеця увійшли загони Богдана Хмельницького. Потім Хотином знову володіли поляки, молдавани і турки.

У 1812 році, після чергової російсько-турецької війни, Хотин увійшов до складу Російської імперії. Протягом усієї своєї історії Хотинська фортеця постійно перебудовувалася відповідно до вимог часу, тому на її території можна побачити споруди різних епох. У другій половині XIX століття значення фортеці як оборонної споруди було втрачено, вона була передана під контроль цивільної адміністрації. За довгі роки історії Хотинська фортеця багато разів ставала епіцентром великих битв. Реставраційні роботи на її території почалися в 60-х рр. ХХ століття. Споруди фортеці були взяті на облік як пам’ятка державного значення. У 2000 році створено Історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця».

 

Історико-культурний заповідник «Хотинська фортеця»

Хотинська фортеця є комплексом споруд, центральне місце серед яких займає замок. На вході в заповідник розташований стенд з планом фортеці.

План Хотинської фортеці

Пройшовши через Стамбульські ворота, ми потрапляємо на територію фортеці. Перед замком знаходяться церква Св. Олександра Невського, гарнізонна майстерня і руїни мечеті. Нині на руїнах мечеті проводяться археологічні розкопки.

Вид на замок і сусідні будівлі від Стамбульських воріт.

Хотілося б звернути увагу на інтерактивний стенд, розташований біля входу в замок. З його допомогою можна познайомитися з історією, планом фортеці і міста, подивитися фото-та відеоматеріали. Величезний інтерес представляє розділ, в якому зібрані легенди про Хотинську фортецю. Безсумнівно, більшість з них є небилицями і до реальних подій не мають ніякого відношення. Увагу привертають лавочки, на яких закріплені сонячні батареї — з їх допомогою можна зарядити різні гаджети. Також іноземні туристи можуть отримати спеціальні пристрої, за допомогою яких можна прослухати синхронний переклад розповіді екскурсовода.

Прохід через Стамбульські ворота

Вид на Дністер

Вид на замок

Колодязь на території замку

У замку представлено кілька тематичних експозицій. В артилерійському Цайхгаузі розміщена виставка, присвячена облоговій техніці. На жаль, широко представлені на ній зразки є скоріше грубими макетами, ніж повноцінними, ретельно опрацьованими реконструкціями. Наприклад, требушет, виставлений в складі експозиції, має настільки невеликі розміри, що навряд чи в реальності знайшов би застосування.

На першому і другому поверхах замкової церкви і казарми знаходяться виставкові зали, в яких представлені холодна і вогнепальна зброя, обладунки, побутові предмети, різні археологічні матеріали. На жаль, в експозиції для демонстрації спорядження, одягу та обладунків використовуються манекени невисокої якості, що негативно впливає на їх сприйняття. При цьому в музеї зібрана велика кількість цікавих експонатів: кераміка, козацькі люльки, артилерійські знаряддя, крем’яні сокири тощо. У кожному залі розміщений спеціальний інтерактивний стенд, за допомогою якого можна отримати історичну довідку. В одному із залів зібрані сучасні картини, присвячені військової історії Хотина.

Керамічні вироби

Козацькі глиняні люльки

Монети Московського царства та Російської імперії

У підвалі комендантського палацу знаходиться виставка тортур інструментів. Представлені тут експонати також є сучасними реконструкціями, які створюють у відвідувачів уявлення про предметах, але при цьому сильно відрізняються від оригінальних речей. Біля кожного предмета знаходиться табличка, в якій міститься інформація про особливості застосування того чи іншого тортур інструменту.

Вид на двір біля будинку коменданта фортеці

Будинок коменданта фортеці

Замкова стіна. Добре помітний візерунок з червоної цегли

Міст у замкових воріт

Вид на Яничарські ворота і міст

Під час відвідин Хотинської фортеці вашу увагу не омине дивна пляма на одній із стін. Здавалося б, що то звичайна вода, та людська уява має на це своє пояснення. І придивіться уважно до тієї плями, бо хтось бачить у ній обриси України, а хтось – глечика. Саме з ним пов’язана одна із версій виникнення плями. Якось фортецю взяли в облогу ворожі війська. На території замку не було ще криниці, тому заморені спрагою воїни мирно очікували свого смертного часу. Одна із місцевих дівчат вирішила ризикнути власним життям та принести із річки води. Взяла для цього глечик, ніби тієї кількості води мало б вистачити. Та тільки-но дівчина повернулася в рідні стіни, як один із ворогів помітив її і вистрілив з лука. Стріла потрапила прямо в сміливицю, та вона з останніх сил донесла воїнам ту воду. Тільки трохи розлила на стіну. Так і утворилася та загадкова пляма.

Інша версія, доволі моторошна, розповідає, що та пляма — то дівочі сльози. Жив в цій фортеці суворий князь і шукав для своєї єдиної доньки вигідну партію. Дівчина ж давно покохала воєводу, що перебував на службі у її батька. Дізнавшись про зв’язок доньки з простаком, розлючений князь наказав замурувати її живцем в одній із стін. Кажуть, що дівчина, замурована в стіні, досі ллє гіркі сльози, і та пляма не висохне до тих пір, поки закохані не поєднаються. Вчені ж доводять, що та пляма утворена з оліфи, або селітри, що входила до складу пороху.

Хотинська фортеця — унікальне і атмосферне місце, в якому можна відчути подих часу і доторкнутися до історії.

Колись вона була одним із найбільших військових форпостів Османської імперії. Могутнім захистом українських земель. Тут пройшли великі історичні битви. За фортецю боролись князі та імперії, під її стінами гинули тисячі воїнів. Але, як переконують буковинські археологи, місце, де тепер стоїть фортеця, цікаве не лише дослідникам козацького періоду. Адже тут знаходять докази поселення давніх слов’ян, трипільської культури і навіть людей кам’яного віку.