Реалізація Російською Федерацією політики колонізації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, бажання заселити цю територію власним населенням, прихильним до окупаційної влади, спонукає Росію до пошуку нових засобів «зачистки» окупованої території.
За даними Дослідження, презентованого у ПАРЄ в червні 2018 року українською неурядовою організацією «Регіональний центр прав людини», щонайменше 2425 осіб – іноземців та громадян України – було незаконно видворено або депортовано Російською Федерацією з території окупованого півострова протягом липня 2014 – травня 2018 років. Враховуючи закритий характер більш як 2700 судових рішень окупаційних судів, можна припустити, що ця цифра насправді є більшою і кількість жертв незаконного видворення/депортації перевищує 3500 осіб.
Адміністративна висилка та депортація населення півострова здійснюється окупаційними судами із посиланням на порушення цими особами міграційного законодавства та законів РФ, які вона незаконно – всупереч нормам міжнародного гуманітарного права, – поширила на частину суверенної території України — окуповану територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Загалом, Кодекс про адміністративні правопорушення РФ містить 23 склади правопорушень, які передбачають таку міру покарання, як видворення.
Велика кількість видворених/депортованих – це особи, які мали стійкі соціальні зв’язки із окупованою територією: народились і проживали там тривалий час, навчались, працювали, в Криму в них залишились сім’ї, майно.
Серед видворених/депортованих не тільки громадяни України, але й громадяни інших 37 країн світу та 4 особи без громадянства.
Однією з форм видворення/депортації є «примусове видворення», яке передбачає поміщення особи до так званих Центрів утримання незаконних мігрантів. Позбавлені волі особи утримувались у таких Центрах від кількох місяців до півтора року. За даними РЦПЛ щонайменше 163 особи стали жертвами незаконного позбавлення волі внаслідок депортації.
Дані Дослідження свідчать про те, що окупаційна влада використовує адміністративне видворення/депортацію як механізм політичної розправи і тиску на осіб, які відкрито висловлюють свою незгоду із окупацією кримського півострова. З найбільш відомих жертв таких розправ можна зазначити Сінавера Кадирова, Недіма Халілова, Костянтина Сізарєва, яких було видворено/депортовано з півострова із забороною в’їзду на територію Криму на 5 років.
Моніторинг судових рішень, який було проведено неурядовою організацією РЦПЛ в ході Дослідження свідчить про те, що видворення і депортація набули в Криму систематичного та широкомасштабного характеру. Вони не тільки сприяють докорінній зміні демографічного складу населення окупованої території, але й грубо порушують права людини, зокрема:
Крім того, дії окупаційної влади є свідченням грубого порушення норм міжнародного гуманітарного права. Так, стаття 49 Женевської Конвенції (IV) містить пряму заборону депортації і переміщення захищених осіб з окупованої території на територію держави-окупанта чи будь-якої іншої держави. Римський статут Міжнародного кримінального суду визнає незаконне переміщення/депортацію та незаконне позбавлення волі воєнними злочинами та встановлює кримінальну відповідальність за такі дії — стаття 8(2)(a)(vii) РС МКС.
Тетяна Перченко, Голова Експертної ради при Комітеті Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, експерт Воєнного кабінету