Про розробку авіаційних двигунів в контексті військово-технічного співробітництва КНР і Пакистану

18.03.2020

Підприємства авіабудівного сектора оборонно-промислового комплексу КНР встановили міцні відносини з ВПС Пакистану, чого вдалося досягти в тому числі, завдяки успіхам у розробках авіаційних двигунів.

Сьогодні ОПК Китаю на регулярній основі поставляє Пакистану легкі одномоторні винищувачі покоління 3+ під позначенням JF-17 «Грім» в декількох модифікаціях. До сьогодні пакистанські військові отримали 50 літаків в модифікації Block I і 62 винищувачі у версії Block II, які відрізняються наявністю системи дозаправки у повітрі, структурою бортового комплексу радіоелектроніки та іншими нюансами.

Двомісний винищувач JF-17B ВПС Пакистану

При виготовленні корпусів літаків другої модифікації китайські фахівці використовували чималу кількість композитних матеріалів, які дозволили знизити масу фюзеляжу і позитивно вплинули на потужність винищувача, для якого це ключовий показник. Наразі здійснюється виготовлення винищувачів модифікації Block III. У їх конструкції максимально збільшена частка композитних (вуглеволоконних) матеріалів, застосована нова РЛС, а також деякі нові компоненти і матеріали. Крім того, наприкінці 2019 року ВПС Пакистану отримали першу партію двомісних винищувачів JF-17B, які, ймовірно, оснащені двигунами WS-19.

Слід зазначити, що розглянуті бойові літаки оснащуються, або російськими авіаційними двигунами РД-93 (модифікація РД-33), або китайськими WS-13E (НДДКР під шифром «Тайшань-21»). Останні є точними копіями силових установок, які поставляються з РФ. Хоча китайські фахівці при виготовленні лопаток компресора застосували дешевші сплави, вони компенсували це за рахунок нанесення високотемпературних керамічних паст, які дозволяють двигуну нормально функціонувати при температурі 1650К. Завдяки «керамічним хитрощам», китайським фахівцям вдалося продовжити термін служби мотора до 2200 годин, тоді як перший ремонт можна проводити після 810 годин.

Російський авіаційний двигун РД-93

Основну частину роботи виконали співробітники шостого цеху 126-го механічного заводу, розташованого у місті Аньшунь провінції Гуйчжоу. Раніше це підприємство спеціалізувалося на випуску авіаційних двигунів серії WР, але після успішного освоєння виробництва WS-13 даний завод виконав комплекс робіт по двигунах серії АІ-25, яким в КНР присвоєно позначення WS-11.

За даними китайських джерел, ще на етапі проектування першого варіанту перспективного винищувача для ВПС Пакистану (НДДКР під шифром «Супер-7») китайські конструктори розраховували оснащувати даний винищувач американським двигуном F-404-GE-402, який серійно випускала компанія General Electric для ранніх моделей винищувача F / A-18.

Відомо, що ліцензію на виробництво даного двигуна придбала компанія «Вольво», яка випускає вказаний мотор під позначенням RM12 для винищувачів JAS-39 Gripen від шведської компанії SAAB. Китайські фахівці відзначають, що даний літак європейського виробництва не поступається за своїми тактико-технічними характеристиками такому розповсюдженому винищувачу американського виробництва як F-16.

Авіаційний двигун RM12 від компанії «Вольво»

На базі авіаційного двигуна F-404-GE-402 був створений дефорсований варіант під позначенням F-412, а також F-404-GE-F1D2, які встановлювали на перші малопомітні винищувачі-бомбардувальники ВПС США F-117A Nighthawk.

Китайські конструктори і представники ВПС НВАК високо оцінили надійність і простоту обслуговування F-404-GE-402, який за лінійними розмірами компактніше російського РД-93, а також дещо легше. Однак для установки такого двигуна всередині корпусу винищувача довелося б заново спроектувати місця розміщення допоміжної силової установки, генератора і паливного насоса. Основний плюс американського двигуна — значний ресурс. За даним показником F-404-GE-402 перевершує російський РД-93 в три рази.

Достовірно відомо, що китайські двигунобудівники наголошували саме на F-404 GE-402 оскільки на той момент в США тільки компанія Pratt & Whitney випускала аналогічний по потужності мотор серії F-100, проте його надійність залишалася на низькому рівні. Оглядачі китайських спеціалізованих військово-технічних видань відзначають, що у 80-хроках минулого століття підприємства ОПК КНР не володіли технічними і кадровими можливостями для копіювання F-404-GE-402.

За оцінками китайських аналітиків, навіть ведучі моторобудівні підприємства Піднебесної не були спроможні адекватно скопіювати компоненти такого потужного і компактного турбореактивного авіаційного двигуна. Такий стан справ не влаштовував керівництво ОПК, оскільки КНР потрапляла у залежність від поставок двигунів з США. Очевидно, що ще у то час китайські промисловці і військові усвідомлювали всю небезпеку зарубіжних поставок.

Справедливості заради відзначимо, що китайські фахівці також розраховували на закупівлю таких силових установок американського виробництва, як PW1120 і PW-1126 від компанії Pratt & Whitney. Перший двигун американські конструктори розробили в якості заміни проблемних моторів серії F-100 для винищувачів наступного покоління. Однак, він не набув поширення і в даний час використовується тільки на винищувачах «Кфір» — ізраїльська версія французького «Міраж-5». Другий двигун був розроблений для перспективних навчально-бойових літаків. Однак, оскільки після подій на площі Тяньаньмень у 1989 році американо-китайські відносини в області військових технологій були згорнуті за рішенням Вашингтона — офіційний Пекін позбувся доступу до будь-яких військових технологій. Фактично американські політики серйозно загальмували розвиток ОПК КНР і як наслідок бойової авіації.

Європейський авіаційний двигун EJ-200

Крім зазначених американських розробок китайські фахівці розраховували на покупку турбореактивних авіаційних двигунів європейського виробництва, а саме: RB199 від англійської компанії «Роллс-Ройс» і EJ-200 — спільна розробка «Роллс-Ройс», MTU (Німеччина) і FaltAviv (Італія). Відсутність можливості покупки даних моторів обумовлено дією ембарго на постачання технологій і техніки військового та подвійного призначення, яке введено після подій 1989 року.

У такій ситуації китайські двигунобудівники були змушені звернутися до російської сторони за двигунами РД-93. Китайська сторона усвідомлювала, що закупівля однієї партії даних моторів не дозволить планомірно поставляти JF-17 для ВПС Пакистану, оскільки необхідно резервувати частину моторів для проведення заміни та ремонту. Крім того, на Москву може вплинути Індія, і російська влада піде на поступки стратегічного партнера. Саме розуміння всіх цих моментів стало «драйвером» дослідно-конструкторських робіт, в результаті яких китайські фахівці створили турбореактивний авіаційний двигун WS-13.

Винищувач ВПС Пакистану JF-17 BlockII

У процесі дослідної військової експлуатації були виявлені деякі проблеми, які знайшли відображення в рекламації від ВПС Пакистану. Китайським конструкторам знадобилося кілька років для виправлення ситуації і на цей момент пакистанські військові згодні купувати літаки з WS-13E або навіть з його модифікованою версією під позначенням WS-19.

Підсумовуючи вищевикладене, представляється можливим відзначити, що китайські двигунобудівники в процесі створення силової установки для JF-17 пройшли складний шлях створення компактного турбореактивного авіаційного двигуна середньої потужності. Саме завдяки зусиллям і витраченому часу, китайським фахівцям вдалося створити новий двигун, який стане в нагоді для нового малопомітного легкого винищувача «Цзянь-31».