Східне партнерство: інформаційне суспільство замість війни

29.12.2018

22 грудня 2018 року Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна». Це третя за рахунком резолюція ООН про стан прав людини в Криму за останні три роки. Перші дві були прийняті в 2016-му и 2017-му роках.

Росія не виконала жодної вимоги Генасамблеї ООН і ситуація з правами людини з того часу значно погіршилася. У зв’язку з цим остання резолюція містить окремо заклик до Генерального секретаря ООН підготувати на наступну, 74-у сесію Генеральної асамблеї в 2019 році, спеціальну доповідь про виконання останньої резолюції з «інформацією про можливі шляхи вдосконалення процесу її реалізації з відповідними рекомендаціями». В іншому випадку ООН перестає бути тим органом, якому підвладний контроль над миропорядком за допомогою міжнародного права.

У своїх резолюціях щодо ситуації з правами людини в Криму ГА ООН неодмінно посилається на Загальну декларацію прав людини і свою ж резолюцію 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілістність України», що містить посилання на Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештський меморандум) від 5 грудня 1994 року.

Стаття 3 Загальної декларації прав людини проголошує найважливіші її права: «Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність». Тобто, нікому не дозволяється вбивати людей, необгрунтовано затримувати і брати під варту.

Права людини і основні свободи, включаючи свободу думки, совісті, релігії і переконань є одним з принципів Гельсінського заключного акту ОБСЕ. Ядерні держави – Російська Федерація, Сполучені Штати Америки та Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії – в рамках Будапештського меморандуму підтвердили своє зобов’язання поважати ці принципи і саме воно, це зобов’язання, і є гарантією безпеки України. Отже, країни-гаранти США і Великобританія ЗОБОВ’ЯЗАНІ за підсумками консультацій з Україною надати світовій спільноті в особі ООН свої пропозиції і рекомендації з протидії порушенням Росією прав людини на тимчасово окупованій нею українській території.

Права і свободи людини, як і їх дотримання, є найважливішим політико-юридичним інститутом, який об’єктивно виступає мірилом досягнень людства, в тому числі, і в галузі міжнародної безпеки. Не дарма, разом із підписанням Будапештського меморандуму, на саміті НБСЄ в угорській столиці була прийнята і Декларація «На шляху до справжнього партнерства в нову епоху», яка підвела лінію під Холодною війною. Ця Декларація включила в себе Кодекс поведінки, що стосується військово-політичних аспектів безпеки, яким встановлено взаємозв’язок між підтриманням миру і повагою прав людини і основних свобод– «Держави учасниці зобов’язуються співпрацювати, в тому числі шляхом створення здорових економічних і екологічних умов, з метою протидії зростанню напруженості, здатної привести до конфлікту. До джерел такої напруженості відносяться порушення прав людини і основних свобод, а також інших зобов’язань у сфері людського виміру; миру і безпеці також загрожують прояви агресивного націоналізму, расизму, шовінізму, ксенофобії і антисемітизму».

17 грудня ц.р. ГА ООН прийняла резолюцію «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, а також районів Чорного та Азовського морів», в якій також зазначено, що тимчасова окупація Криму Російською Федерацією суперечать її зобов’язанням, взятим відповідно до Будапештського меморандуму.

В період російської військової агресії проти України, в моменти виникнення ситуацій, які безпосередньо зачіпають зобов’язання за Будапештським меморандумом, Рада Національної Безпеки і Оборони України (РНБО) ухвалювала рішення про початок консультацій з країнами-гарантами (рішення від 01.03.2014, 28.08.2014, 26.11.2018).

Чому на запити України ці консультації до сих пір не почалися, пояснив Спеціальний представник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер. 19 грудня ц.р. в інтерв’ю українським ЗМІ він повідомив, що США підтримують ідею проведення зустрічі в рамках Будапештського меморандуму, але Росія її відхиляє (!).

Беручи до уваги таку позицію США, залишається тільки шкодувати, що нинішнє керівництво України, ініціюючи з року в рік прийняття Генасамблеєю ООН «кримських резолюцій», водночас не надає світовій спільноті механізм захисту своїх громадян. Очевидно, що для влади численні жертви і руйнування протягом п’яти років війни, а також нескінченні політичні репресії щодо українців на окупованих територіях не є тією «ситуацією, безпосередньо зачіпає зобов’язання за Будапештським меморандумом» і вимагає проведення невідкладних консультацій з США і Великобританією без участі Росії, яка перейшла в ранг країни-агресора.

Російська Федерація в даний момент робить спробу легалізувати анексію Кримського півострова, досягнув максимальної його мілітаризації, в тому числі, розміщенням там ядерної зброї. Цим Росія порушує, як режим безпеки, заснований на принципах Гельсінського заключного акту ОБСЄ, так і режим нерозповсюдження, встановлений Договором про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року.

Відновлення цих режимів є обов’язком всіх країн-підписантів даних міжнародних документів і, в першу чергу, країн-гарантів по Будапештському меморандуму — США і Великобританії. І це додатковий аргумент до того, що особливої згоди Росії, яка утримує політичними репресіями контроль над тимчасово окупованими територіями України, не потрібно!

В першу чергу в ході консультацій в рамках Будапештського меморандуму повинні бути вжиті заходи щодо подолання віктимізації, яка супроводжує російську військову агресію проти України. Наголос на реалізацію її громадянами статті 3 Загальної декларації прав людини є гарантією того, що світ не скотиться до ядерної катастрофи!

В Україні стартують президентські вибори. Який механізм захисту прав і свобод людини на тимчасово окупованій території повинен представити світовій спільноті до наступної сесії Генасамблеї ООН новий український президент?

Рішенням РНБО України від 12.09.2014 уряду був встановлений місячний термін для «формування оптимальної моделі забезпечення безпеки України шляхом укладення багатостороннього або двосторонніх міжнародних договорів України з іншими державами з метою забезпечення дієвих гарантій безпеки України, захисту її суверенітету і територіальної цілісності».

З метою реалізації даного рішення РНБО і рекомендації резолюції ПАРЄ від 9 квітня 2014 року №1988 (2014 року) «Останні події в Україні: загрози для функціонування демократичних інститутів», яка пропонує укладати додаткові угоди до Будапештського меморандуму, що гарантують незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України , було ініційовано включення в Спільну Декларацію Декларацію по цифровій економіці країн ЄС і Східного партнерства (затверджена 11 червня 2015 року) пропозиції про приєднання України і країн-партнерів до Європейської декларації з електронного уряду (програма eUnion).

У Східному партнерстві в рамках тематичної платформи «Економічна інтеграція та зближення з політичними курсами ЄС» передбачено багатостороннє співробітництво по досягненню взаємозв’язку інформаційно-комунікаційних інфраструктур (ІКД), як між країнами-партнерами, так і між ними та ЄС.

В рамках Спільної Декларації повинен бути ліквідований цифровий розрив між країнами ЄС і СП проведенням останніми інституційних реформ і вирішена проблема забезпечення цифрового доступу бізнесу і громадян до Єдиного цифровому ринку ЄС, в тому числі, з тимчасово окупованих Росією територій.

Цілісність ІКД нерозривно пов’язана з територіальною цілісністю, тому її відновлення має відбуватися на принципах ОБСЄ, а не за кремлівськими сценаріями — «мінські угоди» (Україна), «план Саркозі» (Грузія), план «Козака» (Молдова), ставлять собі за мету «заморозку» конфліктів. При цьому значення захисту прав людини під російською окупацією, як одного з принципів ОБСЄ, багаторазово зростає.

На даний момент Єврокомісія запускає роботу зі створення Цифрового Товариства ЄС зі Східними партнерами (Digital Community). Відновлення суверенітету і територіальної цілісності України і країн-партнерів на принципах ОБСЄ буде здійснюватися шляхом створення мережі (EU4Digital: eUnion). Це і є реальна альтернатива війні Росії проти України та інших країн Східного партнерства!

У сучасному цифровому столітті дотримання загальновизнаних принципів ОБСЄ, які десятиліттями підтримували післявоєнну систему безпеки, набуло нового звучання ще з однієї причини. Принципи ОБСЄ стали основою, інституціональним базисом інтеграції країн в загальноєвропейський інформаційний простір з його особливою вимогою до верховенства права. Його належний рівень є обов’язковою умовою досягнення якості інформації в частині її повноти, достовірності і цілісності, необхідний для транскордонної електронної взаємодії. Тому приєднанню країн СП до eUnion повинна передувати реалізація ними заходів по досягненню верховенства права (реабілітація, реституція, люстрація) і демократії (протидія порушенням виборчих прав громадян).

Все вищесказане безпосередньо перекликається із закликом Генасамблеї ООН щодо прийняття механізму забезпечення реалізації її резолюцій на захист прав людини на тимчасово окупованих Росією територій. Це також співзвучно і з рішенням Євросоюзу створити механизм санкцій, пов’язаний з порушеннями міжнародного права і прав людини. З даною пропозицією виступили Нідерланди та вона було схвалено міністрами закордонних справ країн-членів ЄС 10 грудня, в день 70-ти річного ювілею прийняття Загальної декларації прав людини. Протягом найближчих місяців Європейська зовнішньополітична служба повинна буде представити детальну пропозицію такого механізму.

Залишається тільки шкодувати, що всі ці роки зовнішня політика України щодо протидії російської військової агресії вибудовується виключно на безальтернативності «мінських угод» мінських угод», авторство яких належить українсько-російському президентського тандему — Петру Порошенко і Володимиру Путіну. Непослідовність у відстоюванні інтересів України на основі Будапештського меморандуму можна пояснити невідомими нам політичними мотивами, інакше б не ігнорувалися Петром Порошенко експертні висновки правознавців по «мінським угодами» та їх відкриті до нього звернення.

Петро Порошенко на посаді Президента України не став гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. З причини того, що приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України, даний високий орган країни повинен дати свій висновок про відповідність діяльності Петра Порошенка на посаді Президента України, даної ним присяги боронити суверенітет і незалежність країни, права і свободи людини і громадянина. Наявність такого висновку Конституційного Суду України має бути обов’язковою умовою для повторного переобрання Петра Порошенка на новий президентський термін.

І проблема тут не тільки в тому, що через його «безальтернативності МІНСЬКА» щодня гинуть і калічаться люди. Проблема в тому, що з такою політикою Україна позбавлена перспектив на закінчення війни і людських страждань. Понад три з половиною років не реалізується на принципах ОБСЄ «дорожня карта» (eUkraine + eUnion) разом з Кримом і Донбасом, яка повинна супроводжуватися безперервними консультаціями з США і Великобританією в рамках Будапештського меморандуму. Ще раз повторюся, приєднання України до eUnion — це і реальна альтернатива війні, це і шлях по відновленню євроатлантичної системи безпеки в регіоні ОБСЄ!

Завдяки Україні 5 грудня 1994 року аналогічні гарантії безпеки були надані і Республіці Білорусь у відповідь на її приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї в якості держави, яка не володіє ядерною зброєю.

8 серпня цього року правознавці України і Білорусі за підсумками спільної конференції прийняли рішення про створення Міжнародного комітету «За Будапештський меморандум!». Причиною цього рішення, у тому числі, стала політика офіційного Києва безальтернативності «мінських угод». 5 грудня Будапештський комітет виступив з відповідною заявою «Про протидію російської військової агресії на основі Будапештського меморандуму». 17 грудня на другий спільній українсько-білоруської конференції керівники Білоруської соціал-демократичної партії (Грамада) закликали політичні партії України до взаємодії з відновлення дії принципів ОБСЄ щодо наших країн відповідно до положень Будапештського меморандуму про гарантії безпеки.

«Взаємодія з метою підвищення глобальної безпеки» — гасло під час підписання Будапештського меморандуму сьогодні стало актуальним як ні коли!

Воєнний кабінет (Робоча група 2 «Глобальна безпека і міжнародне співробітництво») ініціює взаємодію українських і зарубіжних політиків, правознавців і правозахисників з відновлення євроатлантичної системи безпеки і режиму нерозповсюдження ядерної зброї в цілях реалізації заходів в рамках Спільної Декларації по цифровій економіці країн ЄС і східного партнерства. Першим кроком в цьому напрямку повинна стати підготовка рекомендацій для спеціальної доповіді Генерального секретаря ООН з виконання резолюцій, що стосуються дотримання та реалізації прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

Ігор Лєднік,
експерт Воєнного кабінету, заступник директора Інституту дослідження російської агресії, відповідальний секретар Міжнародного комітету «За Будапештський меморандум!»