ВПС Туреччини — програма винищувача п’ятого покоління

03.06.2020

Сьогодні на озброєнні ВПС більшості країн Близького Сходу знаходяться винищувачі американського виробництва F-16, які мають значний потенціал для модернізації. Для цих літаків американські виробники регулярно розширюють номенклатуру авіаційних засобів ураження, вдосконалюють бортову електроніку, створюють нові системи розвідувального та оборонного характеру. Серед держав регіону найбільшою кількістю винищувачів F-16 володіють ВПС Туреччини. Як зазначається в публікаціях китайських спеціалізованих військово-технічних видань, до останнього часу вони були постійним клієнтом оборонно-промислового комплексу США, що постачав значну кількість змінно-запасних частин (ЗЗЧ), необхідних для підтримання льотної придатності F-16 турецьких ВПС.

F-16 ВПС Туреччини

З урахуванням ускладнень у військово-політичних відносинах між Анкарою і Вашингтоном підприємства ОПК США припинили постачання ЗЗЧ для винищувачів F-16 ВПС Туреччини. Це серйозно підриває боєздатність ескадрилій оперативно-тактичної авіації, які традиційно виконують широкий спектр завдань. Крім того, американські підприємства змушені припинили співпрацю з турецькими підрядниками щодо серійного будівництва малопомітних винищувачів п’ятого покоління F-35.

За даними китайських джерел, на даний час на території Туреччини локалізовано виробництво 835 деталей з нових композитних матеріалів і сплавів для F-35. Достовірно відомо, що турецькі фахівці відповідають за виробництво центральної частині фюзеляжу і стійок шасі для даного винищувача. Сам же літак надзвичайно необхідний як ВПС Туреччини, так і підрозділам морської авіації турецьких ВМС для прикриття надводних кораблів від дій ймовірного противника.

Збірка F-35 на авіаційному заводі

За оцінками китайських аналітиків, в процесі реалізації програми будівництва F-35 американські компанії створили на території Туреччини підприємства і підготували фахівців в наступних областях:

виготовлення сучасних авіаційних корпусних матеріалів;

високоточне різання і з’єднання елементів з металевих і неметалевих матеріалів;

виготовлення кабельної продукції авіаційного призначення та збирання кабельних ліній для бойової авіації;

автоматичне забарвлення складних і надскладних деталей із застосуванням спеціальних складів.

Всі ці напрямки цілком актуальні для авіабудівного кластера оборонно-промислового комплексу Турецької Республіки у контексті припинення співпраці за програмою F-35, оскільки ще у 2015 році офіційна Анкара санкціонувала розробку перспективного малопомітного винищувача національного виробництва, який більш ніж на 65% повинен складатися з компонентів, виготовлених у Туреччині.

Як відомо, проект отримав позначення TFX. На проведення дослідно-конструкторських робіт військово-політичне керівництво Туреччини виділило 1,3 млрд. дол. США. З метою виконання найважливішого державного завдання в єдину проектну організацію об’єднано 3200 конструкторів і інженерів, що працюють на підприємствах ОПК країни.

Аналіз відеоматеріалів, а також окремих ескізів дозволяє стверджувати, що турецькі літакобудівельники прийняли кардинальне рішення про створення винищувача з двокілевим хвостовим оперенням. За зовнішнім виглядом літак дуже схожий на американську розробку під позначенням YF-22.

Винищувач п’ятого покоління TFX ВПС Туреччини. ескіз

Представляється можливим вказати розміри перспективного турецького винищувача п’ятого покоління: довжина 21 м; розмах крил 14 м; висота 6 м. Порівняльний аналіз показує, що TFX буде трохи більше, ніж американський F-35. Максимальна злітна маса TFX не повинна перевищувати 27215 кг. За задумом турецьких конструкторів літак повинен мати ефективну площу розсіювання менше 0,1 кв. м — тобто очевидним є намір забезпечити досить низьку радіолокаційну помітність.

Авіаційні засоби ураження розмістяться в єдиному внутрішньому ракетно-бомбовому відсіку, розташованому по центру фюзеляжу між моторами. Слід зазначити, що турецькі зброярі вже розробили два зразка керованих ракет класу «повітря-повітря» і в даний час активно випробовують їх.

Виявлення повітряних, наземних і надводних цілей забезпечить комплекс радіоелектронної апаратури в складі РЛС з активною фазованою антенною решіткою, оптико-локаційною станцією інфрачервоного режиму і багаторежимної оптико-електронної станції. Дані елементи зможуть передавати інформацію в шолом льотчика, обладнаний функцією «доповненої реальності».

Управління озброєнням, а також узгодження дій з безпілотними літальними апаратами буде виконано голосовим. Захист літака забезпечить вбудована система РЕБ, що здійснює постановку перешкод для РЛС систем ППО і зенітних керованих ракет вірогідного противника.

Ключовим питанням процесу проектування і створення будь-якого винищувача є турбореактивний двигун. Як відомо, Турецька Республіка не володіє конструкторськими і технологічними можливостями для самостійного опрацювання і збірки турбореактивних двоконтурних двигунів (ТРДД), які дозволяють виконувати політ на надзвуковий швидкості без використання форсажного режиму. В даний час технологіями виробництва таких двигунів володіє тільки США, а саме компанії General Electric і Pratt & Whitney, які постачають силові установки для винищувачів F-22 і F-35.

За даними китайських джерел, турецькі фахівці покладали певні надії на співпрацю з європейськими виробниками двигунів для винищувачів. Розрахунок робився на використання моделі EJ-200, однак Туреччина отримала відмову.

На даний час турецька сторона розраховує на співпрацю з британською компанією «Роллс-Ройс», конструктори якої розробили двигун XG-40. За задумом ВПС Туреччини британський ТРДД повинен мати максимальну тягу на бесфорсажному режимі 9071 кгс / кв. см. і 12150 кгс / кв. см на форсажі. Ці характеристики дозволять TFX розвивати максимальну швидкість в два МАХу. У крейсерському режимі бойовий радіус літака складе близько 1111 км, що значно перевищує можливості F-35. Практична стеля турецького винищувача визначено на рівні 16 764 м.

Російський ТРДД Ал-41Ф-1С на МАКС 2015

У разі відмови британських фахівців від співпраці турецька компанія TUSAS виявиться в дуже складному становищі, оскільки її конструктори та інженери не володіють необхідною кваліфікацією. При такому несприятливому розвитку ситуації турецьким моторобудівників залишиться звертатися за допомогою до профільних підприємствам ОПК РФ. За даними китайських джерел, найбільший інтерес у ВПС Туреччини викликає російський ТРДД Ал-41Ф-1С, оскільки це найпотужніший серійний двигун, який може забезпечити необхідну швидкість і паливну економічність.

Підсумовуючи вищевикладене, представляється можливим, погодиться з оцінками китайських фахівців в тому, що турецьким літакобудівникам доведеться вирішити безліч складних завдань. Згідно з офіційними заявами, прототип винищувача TFX для наземних статичних випробувань планується підготувати до 2023 року. Перший політ намічений на 2025 рік, а прийняття на озброєння ВПС Туреччини — у 2028 році.