Знищений авіаносець і 20 тисяч загиблих

10.01.2020

Якщо конфлікт США і Ірану переросте у реальні бойові дії, це може стати початком Третьої світової війни. Втім, жодна зі сторін поки не перейшла умовну «червону лінію». І одна з можливих причин цього криється у навчаннях 18-річної давності. 2002 року збройні сили США провели безпрецедентні маневри, що отримали назву Millennium Challenge 2002 ( «Виклик тисячоліття — 2002»). Їх метою було змоделювати хід можливого конфлікту з Іраном.

Навчання мали продемонструвати наочну перевагу сучасних технологій ведення бою, що дають Пентагону безліч гнучких тактичних рішень і дозволяють ефективно застосовувати новітнє озброєння. Бюджет «Виклику тисячоліття» становив $ 250 млн. При цьому від результатів навчань залежав розмір оборонного бюджету США, тому умови Millennium Challenge 2002 було старанно відредаговані на користь «синіх» (армії США), які повинні були вщент розгромити противника — «червоних».

Здавалося б, що може піти не так? На боці «синіх» тотальна технічна перевага, новітня зброя і техніка. «Червоні» — країна третього світу, чия зброя застаріла, а для більшої надійності командувати «червоними» поставили генерала-відставника. Їм був не хто інший як генерал-лейтенант Корпусу морської піхоти США Пол Ван Ріпер, військовий старого гарту.

Генерал-лейтенант Корпусу морської піхоти США у відставці Пол Ван Ріпер

Під час В’єтнамської війни Ван Ріпер завжди був в перших рядах, і його зрешетив ворожий кулеметник. Найважчі поранення не завадили офіцеру через два роки повернутися в стрій і продовжити воювати. Підлеглі буквально обожнювали свого командира, складаючи про нього легенди.

Для бійців Ван Ріпера було звичним відпрацьовувати штикову атаку в джунглях або відбиватися від десятикратно переважаючого супротивника. «Пам’ятаю, одного разу я був з відділенням в нічний засідці і отримав по радіо виклик від ротного, — згадував боєць з роти «Майк» — Він повідомив мені, що до моєї позиції просувається сто двадцять один маленький чоловічок, в сенсі в’єтнамці, і моє завдання — відбити атаку. Я кажу: «Командир, у мене дев’ятеро людей». Він сказав, що введе підкріплення, якщо воно мені знадобиться. Ось таким він був. Там ворог, нас дев’ять, а ворогів сто двадцять один, і він не сумнівався, що ми повинні вступити в бій. Де б не воював наш Ріп, ворог відступав перед його тактикою».

До початку навчань розклад сил був такий: «сині» володіли найдосконалішою на той момент системою оцінки оперативної обстановки, що дозволяла розбивати сили противника на ряд систем і знаходити його найбільш слабкі місця. У їх розпорядженні були суперкомп’ютери, супутники, новітні засоби розвідки, кілька повноцінних ударних авіаносних груп і десантне з’єднання морської піхоти.

Чим могли відповісти «червоні»? Пара дизельних субмарин, москітний флот з ракетних катерів різного ступеня свіжості, кілька берегових протикорабельних комплексів і балістичних ракет, а також старі літаки.

Територія, на якій проходили «бойові дії», дивно нагадувала Перську затоку, а склад збройних сил «червоних» — армію Ірану.

У перший же день «сині» висадили кілька тисяч солдатів в умовній Перській затоці і підігнали до берега авіаносець з ескортом. Після чого, переконані у своїй перевазі, пред’явили «червоним» ультиматум з восьми пунктів, останній з яких був такий: складіть зброю і здавайтеся.

Конвертоплан злітає з палуби десантного корабля

Впевненість «синіх» базувалася, в тому числі, на комп’ютерних розрахунках можливих дій противника. Система показала, де у «червоних» вразливі місця, якими будуть їхні ймовірні дії, і який діапазон їх можливих реакцій.

Крім того, «сині» заздалегідь знищили антенні щогли радіозв’язку «червоних» і перерізали їх оптоволоконні лінії зв’язку. За задумом навчань ці заходи повинні були змусити противника використовувати стільникові телефони, які легко прослухати.

Те, що у супротивника більше зброї і техніки, а у «червоних» немає зв’язку, анітрохи не збентежило Ван Ріпера. Пізніше генерал згадував: «Вони заявили, що для «червоних» це буде несподіванкою. Несподіванкою? Та будь-який хоча б трохи інформована людина розуміє, як небезпечно покладатися на технології. А «сині» начебто з неба впали — хто стане користуватися мобільним зв’язком після того, що сталося з Усамою бен Ладеном в Афганістані?»

Командири з’єднань «червоних» передавали повідомлення з мотоциклістами, а сигнал до загальної атаці транслювався не по радіо, а закодованим повідомленням з мінаретів мечетей під час призову до молитви. Повідомлення для авіації передавалися з землі за допомогою світлових сигналів. Таке прорахувати комп’ютери не змогли. У підсумку перший удар Ван Ріпера вийшов нищівним.

Авіаносна група ВМС США

Без попередження на «синіх» обрушився град ракет: пуски здійснювали не тільки кораблі — по флоту противника ракети запускали і авіація, і берегові установки. Крім того, Ван Ріпер масово використовував камікадзе, коли, здавалося, безпечні на вигляд невеличкі катери і легкі літаки раптово атакували сили «синіх» і, начинені «вибухівкою», завдавали серйозної шкоди.

Масований ракетний обстріл перевантажив систему Aegis, яка забезпечувала кораблі ескорту. Кораблі, які  залишилися без прикриття ППО, стали легкою мішенню. В результаті були знищені 19 кораблів, в тому числі авіаносець, кілька крейсерів і 5 з 6 десантних кораблів. Це був розгром, а втрати у живій силі, станься таке в реальності, склали б понад 20 000 чоловік.

Перед початком навчань Ван Ріпер пояснив своїм підлеглим, що довгі наради і міркування марні. «Перше, що я сказав своїм штабним офіцерам: ви будете перебувати під моїм командуванням, але не під моїм контролем, — згадував згодом генерал. — Я сказав своєму штабу, що ми не будемо користуватися термінологією «синіх», і що я не бажаю чути про системну оцінку оперативної обстановки. Не варто заплутується у всіх цих механізованих процесах, коли потрібно використовувати мудрість, досвід і здоровий глузд».

 

Успіх атаки Ван Ріпера фактично означав кінець навчань: без флоту і десанту «сині» не могли наступати, і були фактично розгромлені. «Червоні» святкували перемогу.

Вищим генералам Збройних сил США, керівникам навчань, такий результат, м’яко кажучи, не сподобався. Тому, як за помахом чарівної палички, усі 12 балістичних ракет, випущених військами Ван Ріпера по портам в районі затоки, були збиті невідомою надпотужною системою ППО «синіх», а потоплені кораблі і загиблі десантники «воскресли».

Пуск іранської балістичної ракети

Також раптово закінчилися провалом всі вжиті Ван Ріпер спроби знищення лідерів проамериканських країн регіону. Надалі при будь-якому вдалому ході відставного генерал-лейтенанта все тут же перегрівалось назад на користь «синіх».

Після навчань Ван Ріпер з гіркотою згадував: «Коли я зайшов на свій командний пункт, то побачив, як моїй команді дають дивовижні вказівки — на зразок:« Вимкніть радар, а то ви створюєте перешкоди «синім». Відведіть піхоту, щоб їх морські піхотинці могли спокійно висадитися».

Ван Ріперу заборонили вести вогонь по конвертопланам V-22 і транспортникам С-130. Також йому наказали розмістити свої і без того нечисленні засоби ППО так, щоб їх було легко знищити. Уцілілим зенітним комплексам заборонялось вести вогонь по літакам, які проводили десантування. В таких умовах «червоні» не змогли чинити опір, і згодом війна закінчилася тріумфальною перемогою «синіх».